Зміни завжди даються важко. А якщо вони стосуються шкільної освіти, то тут народжуються міфи і маніпуляції. Мала кількість учнів для школи — це загроза закриття, а для учнів — низький рівень освіти. Погана демографія, низький рівень знань і безпорадність педколективу — ніщо в порівнянні із гаслом «закриють школу – помре все село».
Чи це правда і чи можливо щось тут змінити — дослідили разом з експертом U-LEAD Сергієм Дятленком учасники інформаційної сесії, яку провели на базі Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Запорізькій області.
«Ми не будемо говорити про те, як захистити малі школи. Ми будемо говорити, як малу школу зробити потрібною громаді. Розглянемо малокомплектну школу з точки зору освітньої, фінансової та соціальної, її критерії спроможності, за яких умов вона матиме шанс на успіх», — попередив учасників Сергій Дятленко.
Малокомплектна школа – це не професійне поняття, а «народне». До цієї категорії можна віднести освітні заклади, де в початковій школі навчається від 5 до 48 учнів, а у гімназії – від 40 до 108 учнів. І одразу застереження: відповідно до законодавства ліцей не може існувати в формі малокомплектної школи.
12% «стійких учнів»
Зазвичай результати ЗНО свідчать про те, що знаннями учні сільських шкіл дійсно поступаються тим, хто вчився у міських.
А дослідження PISA (2018р.) залежності успішності від соціально-економічного статусу учнів доводить, що учні із високим соціально-економічним статусом мають у 2-3 рази вищі шанси досягти високих показників у навчанні, ніж їхні однолітки з низьким соціально-економічним статусом. Максимальна різниця в успішності спостерігається між учнями, заклади освіти яких розташовані у великих містах, та тими, заклади освіти яких розташовані в селах: вона становить більше двох років навчання.
Дослідження також виокремлює категорію «стійкі учні». Їх рівень знань залишається досить високим попри низький соціально-економічний рівень. В Україні на національному рівні за підсумками тестування за трьома основними предметними галузями PISA, таких учнів у середньому – 12%. Тобто якщо є 100 учнів малокомплектної школи, то з них 12%, тобто по одному-двоє учнів в кожному класі, мають шанс досягнути високих результатів.
Якість освітніх послуг – це не тільки про рівень знань
Школа має навчити дитину застосовувати знання в реальному житті, оволодіти ключовими компетенціями. Це критерій, який вважається якістю освіти. Вміння співпрацювати, критично мислити, знати свої сильні сторони і розвивати їх, робота в команді – навички, які допомагають отримати роботу і бути успішним. Адже 15% успіху в кар’єрі залежить від професійних навичок, а 85% — це «м’які» навички.
На думку Сергія Дятленка, оцінка від вчителя не може вважатися вимірним результатом знань учня. Адже вчитель, оцінюючи учня, оцінює себе і свою роботу, тому він не може бути достатньо об’єктивним, щоб оцінити якісно.
Завдання школи і кожного вчителя – відшукати те, що в дитини є сильною стороною і посилити його до максимально можливого. Бо вона саме там досягне успіху.
Від чого/кого залежить якість освітнього процесу?
Директор, вчителі (педагогічний колектив), батьки та освітнє середовище – це ті, хто безпосередньо впливають на освітній процес. Сергій Дятленко назвав їх саме в такому порядку, хоча учасники інформаційної сесії, голосуючи, на перше місце «вивели» освітнє середовище.
«Директор формує педагогічний колектив та впливає на професійне зростання колективу. Робота вчителів в значній мірі залежить від взаємодії з директором. Освітнє середовище також залежить від нього», - пояснив експерт.
Впливаючи на якість освітнього процесу, кожен з названих може стати як каталізатором позитивних змін у малій школі, так і баластом.
Для вчителів важливо мати педагогічну автономію, входити до професійних спільнот, розвивати свої сильні сторони і нівелювати слабкі, сформувати для себе певні маркери «щодо своєї класності». Також важливі мотивація, конкуренція, гідна оплата праці.
Батьки є важливим учасником освітнього процесу, вони потребують комунікації та можливості впливати на його якість.
Якісне освітнє середовище характеризується як безпечне, комфортне, сучасне, до його планування та створення долучаються учні. Приміщення доступні для маломобільних груп населення. Школа має сучасне обладнання для здійснення навчального процесу, доступ до швидкісного інтернету.
Фінансова складова та економія ресурсів
Річний фонд оплати праці педагогічних працівників малокомплектної гімназії складає орієнтовно 2-2,5 млн гривень на рік. Малі школи завжди вимагають додаткового фінансування з місцевого бюджету.
Експерт порекомендував окрім інших джерел фінансування (залучені грантові кошти або благодійні) застосовувати ще й економію ресурсів: створення класів-комплектів, проведення об’єднаних уроків, «дружні» заміни та преміювання замість надбавок.
«Малокомплектна школа має показати, що вона також докладає зусилля для ефективного управління», - наголосив Дятленко.
Соціальна значущість малої школи у громаді
Якщо громада зможе перетворити малу школу на центр освіти, створити на її базі «точку» росту, то це може стати перспективою для розвитку. Тут можуть функціонувати дитячий садочок, позашкільні гуртки та клуби, проводитися навчальні курси для дорослих. А також осередком культурно-спортивного дозвілля: бібліотека, театр, спортивні класи.
В ході інформаційної сесії учасники ознайомилися з кращими практиками управління малокомплектною школою у Решетилівській громаді. До цього вони отримали рекомендації щодо оцінювання спроможності закладів освіти за п’ятьма критеріями: освітня діяльність закладу, професійна спроможність педагогічного колективу, взаємодія з батьками владою та жителями громади/села, фінансово господарська діяльність закладу, формування освітнього середовища.
