З моменту закінчення в 2020 році останнього етапу адміністративно-територіальної реформи наступні 4 роки були найважчими як новосформованих громад, так і для їхніх мешканців. У цей період довелося долати виклики, спричинені COVID-19, а згодом і повномасштаним вторгненням рф. Громадам довелося шукати нові можливості співробітництва та об’єднання ресурсів з іншими задля забезпечення належного рівня послуг, впровадження спільних проєктів тощо.
«Однією з форм об’єднання ресурсів громад є запуск спільних комунальних підприємств, які очевидно мають декілька важливих переваг», — впевнена Вікторія Копчак, радниця із питань децентралізації та місцевого самоврядування Регіонального офісу U-LEAD у Херсонській області.
Про переваги такої співпраці громад — далі, у коментарях радниці:
- Громади-засновники через програми фінансової підтримки можуть фінансувати СКП напряму. Здавалося б, що в цьому такого? Але на сьогодні, якщо, до прикладу, КНП ЦПМСД однієї громади обслуговує жителів іншої громади, остання може профінансувати КНП лише через передачу міжбюджетного трансферту громаді, яка є засновником цього КНП.
- Засновники можуть передавати спільному КП майно на праві господарського відання (або оперативного управління в КНП). Якщо ж громада не є засновником КП, то передача такому підприємству об’єктів комунального майна можлива лише на умовах оренди, яка, згідно вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не може бути безкоштовною.
- Працівники СКП, наприклад, проєктні менеджери, можуть працювати над комплексними інфраструктурними проєктами, важливими для громад-засновників. Станом на зараз написанням проєктів для залучення позабюджетних ресурсів в громадах найчастіше займаються посадові особи місцевого самоврядування, для яких ця функція є додатковою до основних обов’язків та повноважень. Якщо декілька громад-засновників утворюють СКП, до прикладу, в сфері розвитку громад, написанням проєктів, залученням інвестицій, підтримкою місцевого бізнес-середовища можуть займатися працівники спільного КП, на основі комплексного підходу, систематично здійснюючи моніторинг оголошених можливостей по залученню таких коштів. Це, в свою чергу, сприятиме тому, що невластиві функції з посадовців ОМС будуть зняті й це забезпечить їм можливість якісніше виконувати свої посадові обов’язки.
На перший погляд, ці переваги є очевидними, як і потреба громад співпрацювати і об’єднувати ресурси в деяких сферах. Але виникає питання: чому на сьогоднішній день спільних КП в Україні досі так мало?
Вікторія Копчак пояснює, що для того, щоб проаналізувати, чому спільні КП «не злітають», можна проаналізувати досвід Програми «U-LEAD з Європою» у впровадженні програм підтримки зі створення СКП у сфері охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, розвитку громад, туризму в 2023-2024 рр.:
«Протягом цих років в Програмі взяли участь 19 команд, кожна з яких складалася з 2-6 громад-партнерів, готових створити СКП в одній із зазначених сфер. Станом на 1 червня цього року, 2 команди зареєстрували СКП та успішно запустили їх роботу (1 — в сфері ЖКГ, 1 — в сфері розвитку громад), 1 команда з 4 громад зареєструвала СКП в сфері розвитку громад, але не змогла виділити на нього фінанси, ще 2 команди перебувають на стадії прийняття рішень про створення СКП в сфері туризму. Решта команд відмовилася від створення спільних КП в процесі переговорів між потенційними громадами-засновниками», — зазначає радниця.
І тут виникає питання: чому попри всі переваги, СКП — це непростий шлях і чому багатьом громадам так і не вдається його пройти? Далі — приклади від Вікторії Копчак:
- Неспроможність потенційних засновників домовитися про ключові засади партнерства. Частка фінансової підтримки кожної з громад-засновників, призначення та звільнення з посади директора СКП, штатний розпис, місцезнаходження та назва СКП — це п'ять аспектів, які всі разом або кожен окремо стає каменем спотикання для громад, які в цілому висловлюють готовність працювати над створенням СКП. В той же час, доки громади у вигляді протоколу, договору, меморандуму, іншого письмового документу, не досягнуть домовленостей щодо цих ключових питань, немає сенсу переходити до наступних етапів, як от розробка статуту та винесення питання на розгляд сесій рад громад.
- Завелика кількість громад-засновників. Як показує практика, для створення спільного КП в будь-якій сфері оптимальними є 2-3 громади-засновники. Із збільшенням їх кількості зростає необхідність збільшення часу й ресурсів на погоджувальні процедури, що негативно відображається як на процесі створення, так і функціонування спільного КП.
- Брак реальних офлайн зустрічей для погодження ключових позицій. Ця причина логічно витікає з першої, але хочеться виділити її окремо. Досвід реалізації програм підтримки зі створення спільних КП від U-LEAD впевнено демонструє, що там, де створення СКП і початок його роботи неодноразово обговорювалися на спільних зустрічах на рівні голів громад, їх заступників із залученням фінансистів, юристів, там спільні КП розпочали свою роботу. В тих громадах, де створення спільного КП в певній сфері визнавали «корисною ідеєю», але керівництва громад-партнерів ні разу не зустрічалися, або обмежувалися епізодичними онлайн-зустрічами, там створення СКП так і лишилося декларацією.
- Відсутність широкого інформування. Для роботи над створенням СКП і підготовкою відповідного документу громади-засновники зазвичай виділяють 1-2 посадові особи, відповідальних за напрям, в якому це підприємство буде працювати. Часто, якщо створення СКП не є пріоритетом № 1 для громади, робота щодо СКП, інформування про її стадії обмежуються цими 1-2 посадовими особами. Подекуди, коли робоча група вже напрацювала установчий договір, статут і готова до винесення його на сесію, ані громада, ані депутати не в курсі, в чому справа і для чого взагалі таке підприємство потрібне, розглядають його як зайвий фінансовий тягар. Відтак, надзвичайно важливо, щоби на всіх стадіях, від ідеї створення і до винесення питання на розгляд сесії, громадяни і депутати були проінформовані про переваги і можливості, які спільне КП створить для громад-засновників.
- Нерозуміння, що спільне КП — це гра «в довгу». Це, на жаль, найбільш характерно для спільних КП у сфері розвитку. Громади-засновники створюють спільне КП, але, з тих чи інших, причин, не виділяють фінансів для його запуску, посилаючись на можливість такого фінансування за рахунок, наприклад, донорських програм. Має бути очевидно, що для того, аби працівник почав писати проєкт і залучив позабюджетні кошти, він, перш за все, має бути працевлаштований і отримувати заробітну плату за свою працю. Тому очевидно, що для запуску СКП вкрай потрібна фінансова підтримка підприємства з місцевого бюджету. Спільне КП в сфері розвитку — це гра «в довгу»: знайшовши міжнародних партнерів, напрацювавши досвід написання проєктів, надавши послуги місцевому бізнесу таке підприємство вочевидь стане щонайменше самоокупним, але для того, щоб це сталося, саме засновники мають закласти надійну основу. Досвід впровадження програм підтримки від U-LEAD переконливо показав, що зареєструвати спільне КП не дорівнює запустити його в роботу, а неспроможність громад-засновників прийняти рішення про виділення фінансів зумовлює існування зареєстрованого спільного КП лише на папері.
- Відсутність кадрового потенціалу на жаль, доволі поширена і найбільш важко вирішувана проблема для потенційних громад- засновників, особливо невеликих і розташованих на значній відстані від обласних центрів. Загальної рекомендації тут немає, та й не може бути. Єдине, на що дійсно варто звернути увагу, це можливість працевлаштування молоді, оскільки для працівників КП, на відміну від посадовців ОМС, немає вимоги щодо обов’язкової наявності вищої освіти, а також, працевлаштування «нових» мешканців громади з числа ВПО.
«Як бачимо, шлях створення СКП для громад-засновників є досить складним і тернистим, але це однозначно інвестиція у майбутнє, чудовий індикатор сталості громад, їх здатності стратегічно планувати, знаходити компроміси й об’єднувати ресурси для досягнення спільних важливих результатів для покращення якості життя своїх жителів», — підсумувала Вікторія Копчак.
